Поняття «Великдень як священне свято» сформувалося в 200 році нашої ери, і з тих пір Великдень був на боці не релігії. Насправді, перший Великдень був язичницьким святом.
Стародавні сакси відзначали Весняне сонцестояння дуже жваво, адже воно також вшановує їх предків і «воскресіння» весни. У 200 році нашої ери християнські місіонери випадково прийшли до цього північного племені з язичницькими святами. Ці місіонери намагалися навернути саксів у християнство, і методи, які вони використовували, були дуже скритними.
Ранні християни покінчили життя самогубством під час обрядів святкування своїх священних свят, але ці ритуали не були схожі на попередні святкові ритуали. Щоб врятувати життя, місіонери використовували підстрижники, щоб повільно поширювати послання богів серед натовпу, помилково стверджуючи, що боги дозволяли людям продовжувати святкувати язичницькі свята, але їм довелося використовувати християнські методи для святкування.
Таким чином, Великдень з'явився в тому ж році і вважався християнською церемонією воскресіння Ісуса. Тому це свято повільно змінювалося і поступово перетворювалися на християнське свято. В результаті люди поступово навернулися до християнства. Назва Eastre в перші дні Великодня, нарешті, була змінена на правопис Великдень, який був переданий до цього дня.
